Хто має можливість, відвідайте творчість цієї талановитої людини, то просто надзвичайно.

04.03.2022 року.

Війна триває. Російсько-окупаційні війська не упускають найменшого шансу штурмувати м. Харків та його околиці. Постійні атаки та ракетно-бомбові удари, цілодобово. Сили оборони стійко відбивають всі спроби прориву, бої тривають…

Близько 17:30 група противника у складі декількох маших, одна з якої танк Т-80Б, знаходять можливість вклонитися та просунутися на околиці мікрорайону КУЛИНИЧІ та продвигаються вглибину району по вулиці Ювілейна. На переслідування цієї групи висуваються підрозділи 92 омбр. Нічні пошуки бажаного результату не дають, знайдено техніку та декілька осіб, незначна кількість окупантів продовжувала ховатися, пошукові дії продовжуються.

05.03.2022 року.

За вказівкою вищого командування, я разом з групою, я висуваюся на розвідку та огляд машин, що були покинуті підрозділами рф, щоб в подальшому відбуксирувати їх в батальйон з метою відновлення.

05:54

– Привіт, ти де?, Жора, командир підрозділу добровольців «Фрайкор»;

– Привіт, їду на Кулиничі, чим займаєшся?;

– Я поруч, треба допомога?;

– Якщо можна, то не відмовлюся;

– Плюс, чекай на перехресті перед Розою Вітрів;

– Плюс, а хто буде?;

– Спробую дати групу Художника та і сам приїду пізніше;

-+++, чекаю.

08:15

Ми приїхали на місце. Звичайний приватний сектор. Місцеві жителі з великим інтузіазмом розбирають танк, що лишили окупанти. Запхали в гармату каміння і сторонні предмети, зняли акумулятори та кулемети і розтягли по своїм домівкам, ну все по хозяйські, що ж поробиш.

Оглянули територію, оглянули машину. Мій заступник з озброєння перевірив працездатність всіх вузлів та агрегатів і готував машину до буксирування.

08:45

Мінометний обстріл…

Приход!!!…

Всі лягли…

– Всі живі?;

– Хлопці…;

Тиша…

Другий приход…

– Аааа, я поранений», Художник, Фрайкор…

…Повзу до нього. Третій приход… Зовсім поруч… Оглушило…

– Тьома, де болить?;

– Пах…;

Руки в крові, трусяться. Надаю першу медичну допомогу. Тяжко… Рана дуже серйозна, знаю, що треба негайно в госпіталь. В цей час до мене повзе інший боєць Фрайкору:

– Він дуже тяжкий, тримай рану, говори з ним, я за машиною;

Підганяю машину, грузимо Тьому, летимо на всіх парах до госпіталю…

Дорога тяжка, ожеледиця, сніг, як на зло, куча пішоходів, що не охоче дають проїхати, ще й матюкаються…

– Тьома, скажи щось!;

– Тиша;

– Ти мене боксу вчив, брате!

Заїжджаємо в госпіталь. Хлопці вибігають з ношами, забирають Артема в прийомне відділення.

Пів години пройшло, ми з Жорою в коридорі…

– Що там?;

– Як він?;

– З’явився пульс, веземо в операційну…;

…

Їду по справах, на Північній Салтітці все критично… Працюємо. Танки працюють, знищують ворога… Обстановка тяжка, «Кракен» просить про допомогу. Працюємо…

11:28

Дзвінок. Відповідаю, Жора дзвонить:

– Артем помер в операційній…;

– Бл#ть…;

…

Того дня, 05.03.2022 року, загинув один з найкращих бійців-добровольців міста Харків, командир групи націоналістів, синів неньки України, мій друг, боєць підрозділу «Фрайкор», Артем Азаров – «Художник».

R.I.P.

Спочивай з миром, Друже!!!

Хто має можливість, відвідайте творчість цієї талановитої людини, то просто надзвичайно.

https://arteme.art/…
https://t.me/freikorps_org/4374

Цроство тобі небесне, Брате…

Вальхала відкрила тобі безмежні простори…

Джерело Facebook