У квітні 1840-му з друку вийшло перше видання «Кобзаря» Тараса Шевченка. Видання цієї збірки було одним із головних завдань в житті великого поета. Бо щоразу, коли він намагався це зробити, щось йшло не так.
Більшість життя автор провів в неволі, відчував знущання царської влади, але найпринизливішим було те, що його вірші піддавались нищівній цензурі і скороченню. Виданню першої збірки Кобзаря сприяли Євген Гребінка, Петро Мартос та Василь Штернберг. Саме Штернберг створив гравюру, на якій зображені співа Кобзар та хлопець-поводир. А головним ініціатором був Гребінка. Він познайомив Шевченка зі своїм другом, що товаришував з цензурою, і міг би виділити кошти на цю ідею.
Виглядав перший збірник «Кобзаря» так: вісім творів на цигарковому папері, 115 сторінок. Загалом було видано тисяча примірників. Відкривалось видання твором «Думи мої, думи». Після того, як у видання втрутився цензур, наступні примірники вже мали на сторінку менше. Однак той перший оригінал зі 115 сторінками, який вилучили безпосередньо у самого Шевченка при арешті, зберігся. За непідтвердженою інформацією, він знаходиться в науковій бібліотеці одного з університетів в Росії, але наразі доля цього примірника невідома.
Тодішні критики були впевнені, що українська мова, якою написаний «Кобзар», не має шансів на існування, а відтак і книга не здобуде популярності. Ніхто не міг припустити тоді, що «Кобзар» стане скарбницею віршів про рідну Україну. І так, сьогодні всі українці від старого до малого знають, що таке «Кобзар».
Останнім для Тараса Шевченка стало третє видання його «Кобзаря» в тому ж 1860-му. «Кобзар» став настільки популярним, що збірку переклали на понад 100 мов. За часів СРСР його тираж налічував 8 мільйонів. Найвідомішій книзі Шевченка – «Кобзарю» в Черкасах присвячений цілий музей. А ще існує найменше в світі видання «Кобзаря», яке має розмір близько половини квадратного міліметра. Найменше макове зернятко створив його український майстер Микола Сядристий.
«Кобзар» Шевченка, який був вперше виданий в ці дні квітня далекого 1840 року, належить до тих літературних скарбів, про які ми кажемо «наші».
Матеріали надані радіо «Львівська хвиля», автор проєкту «Наші» – Віра Пузенко.