Він народився у червні 1810 року на Чернігівщині. Юрист, етнограф, громадський діяч Василь Тарновський. Людина, яка ще в 19 столітті зрозуміла, що історію можна зберігати не лише в книгах, але й в побуті, в речах, в пам’яті народу. Він походив зі старовинного козецько-старшинського роду.
Освіту здобув в Московському університеті, там вивчав вправо, але повернувся додому і почав керувати справами в родовому маєтку. Він займався судовою практикою. Щоправда, паралельно занурився в те, що пізніше назвуть етнографією.
Тарновський почав збирати українські старожитності, предмети народного попиту, вишивані рушники, музичні інструменти, козацькі реліквії. Це не просто була колекція, така собі примха. Це була системна праця людини, яка розуміла, що культура – це не лише мова і література, це те, як люди одягаються, як моляться, як святкують, співають, працюють.
В Качанівці, де жив Василь Тарновський, сформувався потужний культурний осередок. Тут бували Тарас Шевченко, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Марко Вовчок. І хоча Тарновський не був митцем в прямому сенсі, його роль була фундаментальною. Він об’єднував і підтримував тих, хто творив українську культуру в добу бездержавності. Це ще одна важлива сторінка його життя – громадянська позиція. Тарновський активно виступав проти кріпатства.
Цікаво, що його син Василь Тарновський-молодший став засновником першого в Україні публічного музею українських старожитностей в Чернігові. Але основа цієї колекції – це зібрання батька. Саме він почав зберігати не лише речі, але й пам’ять. Василь Тарновський передав Україну успадок через предмети народного побуту, українські старожитності, через музичні інструменти і вишиванки. Він передав не тільки речі, він передав дух і традиції. ВасильТарновський належить до тих, про кого ми кажемо «наші».
Матеріали надані радіо «Львівська хвиля», автор проєкту «Наші» – Віра Пузенко.