Український військовий діяч, генерал хорунжої армії УНР Юрій Тютюнник сьогодні є героєм проекту «Наші».
Цього року минає 134 роки з дня його смерті. Є інформація, що Юрко за материнською лінією був онуком сестри Тараса Шевченка. Проте документально це не підтверджено.
На військовій службі Юрко Тютюник був з 1913 році. Хоч і починав він службу з російської армії, після утворення Української Центральної Ради взяв активну участь в українізації частин російського війська. Юрко Тютюник був на чолі тих, хто розганяв сплановані більшовиками з’їзди, роззброював з більшовичині частини російської армії, вів бої за визволення українських земель. Він впевнено йшов по військовій кар’єрній драбині.
До травня 1918-го Тютюнник контролював великі території Київщини і частково Херсонщини. А в листопаді того ж року Тютюника як учасника підпільного революційного штабу Києва заарештували і мали розстріляти. Але в ніч, на 14 грудня 1918-го року Тютюник разом зі спільниками організував повстання у Лук’янівській в’язниці, завдяки чому опинився на волі.
В січні 1919-го Тютюник помилково потрапив до штабу повстанської правобережної дивізії Української червоної армії, де було вирішено його розстріляти. Але йому знову вдалося уникнути смерті.
В тому ж таки 1919-му Юрій Тютюник був призначений петлюрою, командувачем армії УНР. А в жовтні 1920-го підвищений до генеральського звання – генерал-хорунжий. Та вже в 1923-му його заарештують. Для широкої публіки повідомили, що він здався добровільно. Мовляв, погодився співпрацювати з урядом. Москва наполягала на розстрілі. Українське ж керівництво переконало зберегти життя авторитетного на заході генерала, аби використати його в політичних цілях. Є дані, що генерал ладен був загинути, аби не піти на поступки радянській владі. Тоді чекісти влаштували йому побачення в камері з дружиною і малою донькою. З ультиматумом: або покаянний лист, або всім смерть.
Вільним Юрко Тютюник був лише до лютого 1929-го. За час на волі встиг попрацювати сценаристом, знятися в фільмі, видати кілька книг, а в жовтні 1930-го його звинуватили в пропаганді українського фашизму та приховуванні контрреволюційного елементу i розстріляли.
В пам’ять про мужність українця в різних містах нашої держави його іменем названо вулиці. В 2021 році 38-му Зенітному ракетному полку сухопутник військ ЗСУ присвоїно почесне найменування імені генерала Юрія Тютюника.
Юрій Тютюник належить до тих, про кого ми кажемо – «наші».
Матеріали надані радіо «Львівська хвиля», автор проєкту «Наші» – Віра Пузенко.