Вона була постаттю з власним інтелектуальним і культурним обличчям. Ольга Хоружинська-Франко. Ольга народилася в квітні 1864 року в старовинному козацькому роду Хоружинських, в родині заможній, шляхетній і освіченій.
Її дід був учасником Кримської війни, а батько – активним прихильником українського руху на Лівобережжі. Ольга з дитинства захоплювалася народною піснею. Хоружинська здобула блискучу, як на той час освіту. Вона навчалась в Харківському інституті шляхетних дівчат, вивчала музику, літературу, мови. У світі, де жінці дозволялося лише вишивати і мовчати, вона багато читала, писала і думала. Була активною в громадсько просвітницькому русі, вона підтримувала жіночі ініціативи і благодійність.
Іван Франко, вже тоді знаний публіцист і літератор, познайомився з Ольгою у Києві. Їхня любов зародилася в листах і розмовах про майбутнє України. Вони одружилися в 1886-му. Це був не просто шлюб, це був інтелектуальний тандем. Ольга стала першим читачем, першим критиком і редактором багатьох творів Івана Франка. Власним коштом, а вона мала чималий посах, видавала твори Франка, підтримувала його політичну діяльність, приймала в їхньому домі знаних гостей – Лесю Українку, Михайла Павлика, Бориса Грінченка.
Та попри всю цю, здавалося б, ідеальну картину, Ользі жилось надзвичайно важко. Побут, інтелектуальні навантаження, постійна фінансова нестабільність, а ще напруга у стосунках з Іваном Франком. Бо навіть генії можуть бути не дуже добрими чоловіками. Все це вплинуло на Ольгу, і в неї навіть з’явилися ознаки психічного розладу.
В останні роки її життя ім’я Ольги Франко зникло з публічного простору. Вона стала далека від тієї слави, яку здобув її чоловік Іван Франко, не без її участі. Сильна, розумна, глибока, шляхетна. Редакторка і натхненниця творчості Івана Франка. Та, яка допомагала у виданні українських часописів, громадський голос, життя і слово. А в ті часи друкувати українське було дуже складно, це вимагало не лише фінансів, але й рішучості та віри в ідею. Українська жінка, яка творила історію, але залишилася без меморіальних дощок і підручникових згадок.
Пам’ятаємо, що українська культура тримається не лише на іменах геніїв. Ольга Франко достойна бути в числі тих, про кого ми кажемо «наші».
Джерело: матеріали Віри Пузенко (керівник відділу аудіо реклами FONiЯ records), проект «Наші» та радіо «Львівська хвил».