Він народився в травні 1936-го. Один із засновників українського поетичного кіно – Юрій Іллєнко. Про нього знає весь світ. Зокрема, завдяки стрічці Параджанова «Тіні забутих предків», яку Іллєнко знімав як оператор. Кіно стало культовим, його визнали одним з найвидатніших кіном ХХ століття, а операторська робота Іллєнка здобула десятки міжнародних нагород.
Ну, а ще міжнародне визнання Юрій Іллєнко здобув завдяки фільму «Білий птах з чорною ознакою». Стрічка показує трагедію Західної України під час і після Другої світової війни.
Перший фільм Іллєнка як режисера «Криниця для спраглих» у 1965-му був заборонений радянською владою на дуже тривалий час. Нібито через песимізм і глибоку народну тематику.
Кар’єра Іллєнка неодноразово була під загрозою через небажання підлаштовуватися під ідеологічні рамки. Багато його фільмів зазнавали жорсткої цензури, а сам режисер був небажаним в радянському кінематографі. Та попри все, роботи Іллєнка вражають.
Крім режисерської, операторської він ще й знявся в кількох фільмах. Найбільш пам’ятна його роль у фільмі «Легенда про княгиню Ольгу», де він зіграв князя Святослава. У 2002 році Юрій Іллєнко став народним депутатом України від партії «Свобода», і це підкреслило його активну громадську позицію і прагнення впливати на розвиток української культури і державності. Іллєнко написав кілька книжок, зокрема автобіографічну «Доповідна апостолу Петру», де відверто розповів про своє життя, про кар’єру і про складні взаємини з радянською системою.
Юрій Іллєнко залишив яскравий слід в історії українського кіно. Його роботи досі вивчають кінознавці, а нові покоління режисерів надихаються його прикладом. Юрій Іллєнко належить до тих, про кого ми кажемо «наші».
Матеріали надані радіо «Львівська хвиля», автор проєкту «Наші» – Віра Пузенко.