«Росія використовує розбіжності в Молдові»: інтерв’ю з Діонісом Ценузою

Діоніс Ценуза є асоційованим експертом EESC (Центру східноєвропейських досліджень), дослідником і доктором філософії. студентка Інституту політичних наук Університету Юстуса Лібіга в Гіссені, Німеччина. Автор численних досліджень про європейську інтеграцію, взаємодію між ЄС і Росією, ефективне врядування та енергетичну безпеку у Східній Європі, він також є асоційованим експертом у молдовському аналітичному центрі Expert-Grup, де він координує проект щодо Грузії, Молдови та України з 2015 року.

Парламент молдовського сепаратистського регіону Придністров’я попросив допомоги у Москви через «посилення тиску» з боку Кишинева. Яка зараз ситуація між Молдовою та Придністров’ям? Чи є цей запит спробою спровокувати casus belli?

Сепаратистський регіон Молдови намагається протистояти економічній політиці, яку проводять конституційні органи влади в Кишиневі, спрямовані на реінтеграцію країни. Ні сепаратистська адміністрація Придністров’я, ні уряд Молдови не зацікавлені у військовій сутичці між ними. Ціна висока для обох сторін, але ще більше для політико-економічних еліт Придністров’я, які могли б протистояти українському фактору. Київ може запросто виступати за економічні та індивідуальні санкції, застосовані до регіону з боку ЄС, який є основним ринком збуту товарів, вироблених у Придністров’ї. Більшість сепаратистських еліт мають українські паспорти. Подібним чином Україна натякала у 2022-2023 роках, що може втрутитися військовою силою, якщо сепаратистський регіон становитиме загрозу. Витрати для Молдови будуть проявлятися в основному в соціально-економічній сфері, з високою ймовірністю гуманітарної та енергетичної кризи, оскільки Молдова закуповує дешеву електроенергію в Придністров’ї.

Відповіддю Молдови був вихід з угоди про обмеження присутності іноземних військ і зброї на її території. Молдова є кандидатом на членство в ЄС, але на яких союзників вона може розраховувати в разі конфлікту?

Молдова не має двосторонніх угод про взаємну оборону, головним чином через її конституційний нейтралітет. Однак саме Росія порушила це положення, утримуючи свої окупаційні сили чисельністю від 500 до 1500 солдатів у регіоні з середини 1990-х років. Єдиний вірогідний спосіб допомоги для країни-члена ЄС – це участь у військовому співробітництві, включаючи допомогу в модернізації молдовської армії, як з точки зору обладнання, так і навчання солдатів. Інвестиції в потенціал стримування Молдови та очікування військового конфлікту є найбільш сприятливим сценарієм для Молдови, особливо беручи до уваги збільшення кількості наступальних операцій Росії під час її поточної агресії проти України.

Такі угоди, як та, що була підписана з Францією 7 березня?

Так, угода про військове співробітництво. Те, що було опубліковано в деяких ЗМІ про те, що Франція хоче мати військову чи іншу місію в Молдові, є чистою дезінформацією.

Чи нездатність Росії наступати на Одесу запобігла конфлікту між Молдовою та Придністров’ям?

Якби Росія змогла дістатися до Одеси, Молдова зіткнулася б з гуманітарною кризою, коли населення втекло б з Кишинева, оскільки він розташований дуже близько до Придністров’я. Незрозуміло, чи потрібно було б Росії вторгнутися в Молдову чи ініціювати конфлікт, тому що, зіткнувшись з військовою загрозою, влада Молдови могла бути змушена піти на поступки, щоб уникнути дорогого військового конфлікту з Росією, що призведе до можливої поразки та капітуляції. Тому здатність України захищатися не дозволяє Росії підійти до Одеси та дійти до Придністров’я, де вона створить пряму військову загрозу для Молдови.

Іншими словами, оборона України є запорукою безпеки Молдови.
Це одна з ключових гарантій.

Отже, без підтримки російських військ Придністров’я не становить загрози для Молдови?
Політико-економічним елітам Придністров’я не потрібен конфлікт за участю українського чинника. Сепаратистський регіон прагне зберегти статус-кво або покращити його, скориставшись тиском Заходу на Молдову з метою переглянути нещодавно запроваджену торговельну політику, включно з тією, яка призвела до поширення сценаріїв щодо анексії Росією Придністров’я. Ні Росія, ні придністровські еліти наразі цього не хочуть, тому що це означало б втрату стратегічного російського впливу в Молдові та регіоні загалом.

Трохи більше року тому президент Молдови Майя Санду звинуватила Росію в підготовці державного перевороту. Яка внутрішня ситуація? Яку підтримку має проросійська опозиція?

Влада Молдови періодично надсилає тривожні повідомлення про намір Росії організувати державний переворот проти чинної влади. Досі ці заяви не були підтверджені переконливими доказами. Розвідка заявила, що вони ліквідували групу, пов’язану з Росією, яка готувала підривні дії, або що вони застосували заборону на в’їзд до різних категорій громадян, підозрюваних у причетності до сценаріїв, пов’язаних з державними переворотами. З іншого боку, є свідчення спроб політичних сил координувати свою політичну діяльність ззовні, інвестуючи в протестні настрої в суспільстві. Це пов’язано з бізнесменами-втікачами, заочно засудженими (Ілан Шор, проживає в Ізраїлі) або розслідується за банківське шахрайство (Влад Плахотнюк, нібито проживає в Туреччині; і Влад Платон, який шукає політичного притулку у Сполученому Королівстві), які пропагують анти- порядок денний уряду в Молдові. З них лише Ілан Шор позиціонує себе як проросійського політика. Його часті зустрічі з російськими офіційними особами змушують його підозрювати у співпраці з Росією в реалізації гібридних загроз, пов’язаних із дезінформацією.

Найбільші ризики пов’язані з мілітаризацією бідності в Молдові, від якої страждає більше третини населення. Цей сегмент є вразливим до хабарництва, яке Шор і його група масово використовують шляхом незаконного фінансування. Бідний прошарок суспільства легше втягнути в протести та інші популістські виступи проти влади. У будь-якому випадку, в Молдові є різні категорії людей, які мають обґрунтовані причини для протесту (переважно фермери), але багато з цих категорій сприймаються правлячою партією та спецслужбами як продукт російської гібридної війни, незважаючи на відсутність докази, які можуть підтвердити такі припущення.

Який меседж посилає Путін, зустрічаючись із Євгенією Гуцул, головою молдовсько-гагаузької автономії, яка є територією ближче до румунського кордону, ніж до Придністров’я?

Росія використовує розбіжності в Молдові, і цьому сприяє відсутність діалогу між Кишиневом і Гагаузької автономією. Водночас влада опинилася в пастці, бо якщо почне діалог із Гагаузією, то легітимізує мандат Євгенії Гуцул, яка є соратницею Ілана Шора. Якщо Кишинів буде триматися на дистанції і тиснути на Гагаузію, як це відбувається зараз, за рахунок бюджетних коштів (сплата ПДВ тощо), то поляризація та недовіра населення Гагаузії до центральної влади зростатиме. В обох випадках Росія намагається скористатися всіма можливостями, доступними уряду Молдови.

 

Альваро Пеньяс є редактором deliberatio.eu та співавтором Disidentia, El American та інших європейських ЗМІ. Він є міжнародним аналітиком, який спеціалізується на Східній Європі, для телеканалу 7NN та є автором у SND Editores.

Джерело: europeanconservative.com