Роман Кравець, Роман Романюк — Субота, 23 листопада 2024, 16:00
20 листопада під час нагородження учасників сотні лідерів “УП 100” колишній головнокомадувач ЗСУ, а нині посол у Великій Британії Валерій Залужний поспілкувався з авторами подкасту “Української правди” УП-2.
Розмова з Валерієм Федоровичем була недовгою, але за ці 20 хвилин колишній головком встиг:
– оголосити про початок Третьої світової війни;
– пояснити, чому російська армія не здатна до глибоких проривів на фронті;
– описати суть нової стратегії Росії;
– спрогнозувати, коли закінчиться новітній виток технологічної гонки озброєнь…
І не лише це. Повну відеоверсію першої за час великого вторгнення розлогої розмови Залужного з українськими ЗМІ пропонуємо глядачам подивитись у черговому випуску подкасту УП-2.
“Росіяни зараз проводять стратегію “ізмору”
– Минулого року в інтерв’ю The Economist ви сказали, що ситуація на фронті зайшла в глухий кут, коли жодна зі сторін не може просуватися, бо однаково технологічно оснащена. Зараз ми бачимо, що російській армії вдається наступати. Як зараз ви оцінюєте ситуацію на фронті?
– У своїй статті я вів мову про абсолютно нормальний і еволюційний процес, коли війна штовхає колесо науково-технічного прогресу, і воно починає розкручуватися.
Врешті-решт це призводить до того, що сторона, яка наступає, втрачає можливості виконання оперативних завдань.
Що це за завдання? Це просування на глибину 150–200 кілометрів, як закладено в радянських нормативах. Коли на полі бою почали масово з’являтися роботи, вони унеможливили будь-яке переміщення солдатів на полі бою. Неможливість боротися з роботами привела до того, що з’явився ступор. Ми не могли рухатися на росіян, росіяни, відповідно, не могли так само рухатися.
Ця тенденція зберігається і зараз, бо не бачимо можливості росіян виконувати такі задачі, як, наприклад, за тиждень продавити 150–200 кілометрів.
За моєю теорією, коли завершиться цей технічно-еволюційний процес і згодом відбудеться накопичення технологічних матеріалів, можливість для продавлення відновиться.
За моїми підрахунками, це може трапитися десь після 2027 року. Але ще не факт, що саме 2027 року, з урахуванням економічної й демографічної ситуації, і що хтось буде претендувати на війни такого масштабу, як подолання території противника.
Скоріш за все, це буде та тактика, яку зараз ворог застосовує в Україні. Так звана тактика “ізмору”, описана в російських підручниках, тактика “осади”, яка призводить до знищення перш за все економічного й морального стану.
Ми зараз бачимо на полі бою, що немає глибоких проривів противника. А бачимо поступове видавлювання нас із позиції. Це дається їм дуже і дуже великими втратами.
Відбувається і нанесення ударів по нашій економіці, і нанесення ударів по цивільних об’єктах. В тому числі планування прольоту їхніх ракетних систем таким чином, щоб засоби, які перехоплюють ракети, все одно наносили ураження нашим живим об’єктам. Це також і інформаційна кампанія, яка направлена на знищення мобілізації.
Сюди ж і когнітивні дії, направлені на те, щоб змінити ставлення українців до війни. Як наслідок, ми маємо проблеми з особовим складом, який на передньому краї. Це врешті-решт призводить до того, що ми поступово втрачаємо позиції.
Але, знову ж таки, росіяни на сьогоднішній день не готові робити глибокі вкиди для того, щоб розширяти свій фронт, що потребуватиме величезних ресурсів, яких у росіян вже також немає.
Тому саме ведення комбінованих дій, направлених на “ізмор”, і призводить до того, що ми бачимо на полі бою, і того, що відбувається із мобілізацією, до ставлення громадян до ведення цієї війни.
Це комплексний захід, який вписується в стратегію “ізмору” абсолютно. Можемо побачити, що майже всі елементи цієї стратегії виконуються.
– Ви зараз працюєте у Великій Британії і спілкуєтеся із західними колегами. Чи готовий до протистояння такому “ізмору” колективний Захід?
– Якщо ведемо мову про готовність тієї чи іншої держави протистояти, то перш за все потрібно подивитися на ревізію ризиків, які уявляють собі ті держави.
На сьогоднішній день я не бачу такого супротивника, в якого вистачить ресурсів для ведення широкомасштабних воєнних дій довготривалий період.
Я навіть сумніваюся в тому, що Китай зараз готовий вести широкомасштабні дії.
Якщо говорити про короткочасні воєнні дії, то, імовірніше за все, європейські країни готові.
Але суть питання була в тому, чи готові вони до війни “ізмору”.
Давайте просто порахуємо. Дивіться, в жовтні Україна отримала по своїх енергетичних цивільних об’єктах, здається, 1643 “Шахеди”, ще близько 200 ракет.
І тенденція буде рухатися до того, що ця кількість збільшуватиметься. Уже лише в цьому місяці (листопад 2024-го – УП), якщо ми порахуємо кількість “Шахедів” і ракет, які пішли по цивільних об’єктах, вже буде доходити до трьох тисяч. А місяць ще не завершився.
Отже, кількість повітряних цілей зростає, а кількість засобів боротьби обмежена і надто дорога. Навіть по цьому показнику я вважаю, що ні Британія, ні країни Європи не будуть готовими.
Незважаючи на те, що там є достатня кількість літаків F-16, в яких чудові можливості з протиповітряної оборони, але за 2–3 місяці можна повністю розрядити систему ППО.
Чи займаються вони альтернативними заходами і засобами для того, щоб навчитися боротися з повітряними цілями – сказати важко. Ймовірніше за все, що ні. Тепер інше питання.
Давайте подивимося на передній край. У жовтні і у вересні передній край отримав приблизно 4,5 тисячі керованих авіаційних бомб. Хотів би звернути увагу, що КАБ має вагу бойової частини 500 кілограмів, для порівняння – вага бойової частини “Іскандера” 480 кілограмів.
Чи сьогодні в європейській країні або в тій же самій Британії є хоча б 5 тисяч ракет до систем “Patriot”, щоби збити керовані авіаційні бомби? Я щось сумніваюся. Бо вони дуже дорогі і, як наслідок, їх неможливо мати дуже багато, тому що виробляти їх проблемно.
Тому по цій військовій складовій можна сказати, що, мабуть, вони не готові.
Військові дії в стратегії “ізмору” важливі, але, ймовірніше за все, не головні.
Є ще декілька важливих напрямків, де працюють росіяни. Це перш за все інформаційно-психологічні операції. Є ще когнітивна сфера, вплив якої ми дуже сильно відчуваємо.
Європа знаходиться в теплому середовищі і не хоче його зараз залишати. Тому, на мою особисту думку, якщо вони готові до такої війни в умовах “ізмору”, то, мабуть, із дуже великими обмеженнями.
“”Новим порохом” війни є не просто безпілотні системи чи роботи, а технології”
– Валерію Федоровичу, минулого року ви говорили, що Україні потрібен технологічний стрибок, щоб мати змогу виграти у війні. Що зараз може стати геймченджером цієї війни?
– Якщо подивитися уважно на історію воєн і воєнного мистецтва, то ми нічого революційного не побачимо. Це абсолютно нормальний еволюційний процес, який у певний момент штовхає науковий прогрес до появи нової зброї.
Сьогодні цією новою зброєю, винайденим “новим порохом”, є не просто безпілотні системи чи роботи, а ширше – технології. Тому що мова і про інший зв’язок, іншу розвідку, інше ставлення до космосу. Врешті-решт зовсім інша система управління, яка тягне за собою зміну доктрин застосування військ і, відповідно, зміну доктрини їхньої підготовки. А ще ж і виробництво, і наукове супроводження, і підготовка кадрів – все це величезний системний процес, який можна назвати одним словом – технології.
І на сьогоднішній день, я вважаю, що головним у цьому протистоянні буде, мабуть, штучний інтелект. Він буде перший відвойовувати собі місце.
До речі, це величезна проблема: те, що показували нам колись як фантастику у фільмах в 90-х роках – це все уже правда.
Правда заключається в тому, що машини почали воювати з людьми. І зараз це вже не смішно, а виглядає абсолютно реалістичним. Тому сьогодні мають попрацювати перш за все психологи, щоб негайно визначити ті бар’єри і сфери, куди штучний інтелект допускати не можна. Мова про ті сфери, де людина відрізняється від решти світу, як, наприклад, почуття. Інакше людина перестане бути людиною.
Отже, психологи мають негайно поставити ці бар’єри. Юристи мають попрацювати і виробити механізми захисту людського середовища від впливу науково-технічного прогресу.
За моїми підрахунками, десь у 2027-му році нинішній розвиток технології ШІ зупиниться. Скажімо так, буде зрозуміло нові обриси танка, нові обриси ракет тощо, які в найближчі 100 років будуть просто видозмінюватися, ставатимуть більш точні, дешевші і так далі.
У 2027-му році цей технологічний ривок завершиться, і тоді сторони зможуть накопичувати нову зброю як для нападу, так і для захисту.
Зброя ця буде абсолютно безпощадна. І тоді для світу прийде нова загроза: чи йти із новою зброєю у великий наступ, чи, і це швидше за все, людству більш підійде стратегія “ізмору”, яка дозволить отак дистанційно знищувати цілі нації, вбиваючи економіку, залякуючи людей, спонукаючи їх до здачі.
– Чи можна в такому випадку ще уникнути Третьої світової і як це зробити?
– Моя відповідь вам не сподобається, але я знаю воєнну науку, воєнну історію, і я бачу, за якими показниками можна класифікувати, є війна чи її немає.
Я вважаю, що в 2024 році ми можемо абсолютно точно вважати, що розпочалася Третя світова війна.
– Чому саме в 24-му?
– Тому що в 2024 році перед Україною вже стоїть не Росія. Перед Україною стоять солдати з Північної Кореї.
Давайте казати чесно. Вже в Україні абсолютно відкрито, нічого не соромлячись, вбивають цивільних людей іранські “Шахеди”.
Вже в Україну летять ракети саме північнокорейського виробництва, і вони про це відкрито заявляють.
В Україні підриваються китайські снаряди, в ракетах російських застосовуються китайські деталі.
Вибачте мені, але я думаю, що більшість військових зі мною погодяться. Я вас “вітаю” – те, чого ми так довго очікували, вже почалось.
Але хочу сказати, що сам Бог дає шанс – не тільки Україні, а й усьому світу, щоб зараз ще встигнути зробити правильні висновки.
Можна все ще зупинити ось тут, на території України. Але цього чомусь не хочуть розуміти наші партнери.
Очевидно, що в України уже забагато ворогів. Україна за рахунок технологій буде виживати, але невідомо, чи вона зможе самотужки перемогти в цій битві.
Тому я вважаю, що світова війна – ласкаво просимо, – вона почалася.
Роман Кравець, Роман Романюк, УП